Об’єднання громади починається з ініціативи
Добавив: putyla8
Коментарів: 0
Добавлено: 3-02-2017, 12:42
Переглядів: 128


Та хто нестиме тягар відповідальності, коли більшість жителів села лиш поглядають збоку на реформи?
Про об’єднання десятьох сіл (трьох сільських рад) яблуницького напрямку заговорили наприкінці минулого року. Перші кроки у цьому процесі вже зроблені, офіційно громада у статусі об’єднаної. Та поки сільські ради існують поодинці й фінансуються з районного бюджету, якісь зміни аналізувати рано, їх просто ще нема. Зробила я такий висновок після того, як поспілкувалася із жителями Конятина.

Цікаво почути думку пересічної людини, яка живе і працює у селі, що стоїть на порозі реформ. Проходжу вздовж центральної дороги у пошуках співрозмовників.
- Чого ви очікуєте від об’єднання вашого та сусідніх сіл? Чи бачите у цьому якісь перспективи? – запитую у тих, кого зустрічаю морозного зимового дня у Конятині.
Але заклопотані люди поспішають у справах, навіть не піднімаючи голови. Лише одна пенсіонерка призупинилася, і то щоб сказати, що нічого доброго не буде, бо все життя лиш обіцяють якісь зміни, а нічого не робиться. Спробую вселити їй оптимізм, але жінка мене не слухає, каже, що вже наслухалася. Аж ніяково стало, ніби я переймаюся життям громади більше за її жителів.
Неподалік зупинилася вантажівка з деревиною. Підійшла до автомобіля, але мене впритул ніхто не помітив. Напевно, їм не до мого опитування, якщо замовник чекає.
Із сільської ради вийшли дві жінки, одна із них – співробітниця установи, і вже вони розповіли мені, що перед об’єднанням голова проводив громадські обговорення, зустрічі з людьми. Згадали, що поштовхом до створення однієї громади стало небажання людей приєднуватися до Усть-Путильської громади, яка у свій час надсилала ініціативу про об’єднання. Вирішили, що краще мати громаду з центром у Конятині, на місці акумулювати кошти, відкривати якісь сфери діяльності.
Оскільки людей у розпал робочого дня на вулиці зустріти непросто, то вирішила завітати до організацій. Прямую до школи, тут точно мені вже розкажуть про плани на майбутнє і висловлять своє бачення реальності. Та тільки я з диктофоном підійшла до молодої вчительки, яка поспішала по коридору, вона відразу направила мене за коментарем до… вчителя історії. Я так і не збагнула, чому людям складно висловити власну думку, не посилаючись на інших. Може, її немає?
Шукаю можливості поспілкуватися з місцевими підприємцями. По дорозі звертаю увагу на магазин «Дешевий одяг та взуття». Біля воріт переступає з ноги на ногу жінка. Познайомившись, дізнаюся, що це продавець і власниця магазину Родіка Давидян. Показує свій невеликий бізнес: асортимент вживаного одягу та взуття, дещо із нових речей. Каже, коли відкривала у вересні свою справу, не думала, що буде так складно. Витратили кошти на придбання приміщення, закупівлю товару. Із податком 500 гривень до нового року ще можна було миритися, а нині це 1201 гривня. Зважаючи на складну фінансову ситуацію, ледве вдається заробити на податок. І то доводиться по кілька разів на день бігати додому грітися гарячим чаєм, бо приміщення не опалюється. Але жінка підтримує децентралізацію. Вважає за краще, щоб податки, які платить вона та інші підприємці, залишалися у громаді, і люди могли їх ефективно використовувати.
Звертаю увагу на покупця, жінку, яка приміряє куртку. – А ви як вважаєте, в якому стані Конятину буде краще: так, як є, чи у складі громади? – А що тут говорити? – відказує вона, не відриваючись від своєї справи. – Щоб знати, як воно буде, треба спробувати.
До розмови приєднується житель Конятина, педіатр Танасій Григоряк. Почувши, що ми обговорюємо, відразу каже: «Об’єднання – це дуже добра річ. Подивіться, як живуть Польща, Чехія після того, як утворили об’єднані громади. Нам тільки таким чином треба розвиватися. Передача повноважень на місця – це можливість щось зробити, змінити, покращити».
Так, завдяки змінам справді можна покращити своє майбутнє. Але задля цього повинна працювати вся громада. Люди мають бути зацікавлені у розвитку села, примноженню його надбань. Один сільський голова – чи то нинішній, чи майбутній сам нічого не вдіє. А після спілкування з людьми (мова йде про тих, з ким таки вдалося поговорити) склалося враження, що більшість не хоче брати на себе тягар відповідальності. Чи принаймні зайняти активну життєву позицію, а не вичікувальну: що з того вийде. Хоча є й активні громадяни, які вболівають і за себе, і за інших, вміють розуміти плюси і мінуси реформ та аргументувати їх. Бо ходити з опущеною головою і поглядати збоку на реформи з такою ж недовірою, як на мене з фотоапаратом – це не вихід. Ми не можемо заглядати краєчком ока у своє ж власне життя.

Людмила ФЕДЮК.

 

 

 

 

Інформація
Відвідувачі, Ви так само можете залишити коментарі до даної публікації
Схожі новини:

Контакти

Редакція газети "Карпати"

Передплатний індекс: 61549

Адреса: 59100, смт.Путила,
Чернівецької області,
вул.Українська, 104.

Тел. (03738) 2-12-32, 2-14-32,
2-16-63.

E-mail: gazetakarpaty@ukr.net

Особистий кабінет