Виводить голкою, як пензликом
Добавив: putyla8
Коментарів: 0
Добавлено: 3-04-2017, 10:02
Переглядів: 830

У 68 путильчанка Марія Михайлівна Маковійчук вишиває без окулярів. 

 

   Майстриня з поважним 60-річним стажем вишивання має чим подивувати. Двері та затишні віконця оселі аж хизуються вишитими з любов’ю яскравими фіранками. На ліжках розкладені десятки різнобарвних подушок, ікони вбрані в гарні рушники, столи накриті вишитими скатертинами, а на поличках – пишні серветки. На стіні – вишитий килим. А в шафі передбачлива бабуся настарала рушники онукам на весілля. Уявляю, скільки ж треба було трудитися, щоб створити таку красу.

   - Хіба це праця? – дивується Марія Михайлівна. - Он чоловік у мене – ото трудівник, сорок років тільки ветеринаром пропрацював, а ще інші посади обіймав. А я – домогосподарка, а те, що вишиваю… Знаєте, у мене душа радіє, коли я вишию ще одну подушку, сорочку чи рушник.

Мама суворо покарала за крадькома вискубані ниточки

   Це нині жінка з усмішкою пригадує перше знайомство з голкою. А тоді, будучи восьмирічною дівчинкою, отримала суворе покарання за те, що взяла нитки без дозволу. Звідки ж могла знати, що мама знайде під матрацом кілька кольорових ниток, крадькома вискубаних із мотків. Ковтаючи сльози від образи, маленька Марійка обіцяла собі, що ніколи не буде мати справу з нитками і голкою. Але терпіння вистачило на два тижні й вона знову почала вишукувати нитки. Купувала їх за копійки, які батьки давали у школу.

   Здавалось би, рано чи пізно рутина справ та домашніх клопотів мали витіснити клопітке захоплення із життя Марії. Та де там! Якою б стомленою не зайшла ввечері жінка до хати, вона бралася за полотно. Згадує, як цілими ночами, не лягаючи й на хвилинку, вишивала рушники на ікони, щоб прибрати хату до Великодня. Молодій господині так хотілося наповнити дім яскравими барвами.

Недошитий рушник, як недоспівана пісня…

   Роки не минали даремно, а вироби Марії Михайлівни ставали відомими не лише в районі. Так у 1992 році здобула звання майстра традиційних мистецтв. Цілий рік виставка з її виробами їздила по всій країні. А жінка продовжувала наполегливо працювати в асоціації майстрів традиційних мистецтв у Вижниці. Разом з іншими майстринями вишивали набори подарункових серветок, які здебільшого експортували за кордон.

   Але і власний дім не переставала поповнювати рушниками та подушками. Особливо Марія Михайлівна раділа, коли знаходила нові візерунки. Одразу ж бралася їх нашивати. Отак і назбиралося багато недовершених виробів. Після перенесеної тяжкої хвороби вирішила все допрацювати. Бо недошитий рушник, як недоспівана пісня: ніхто, крім автора, краще не дошиє, і не доспіває.

 

Без ниток і полотна – то не відпочинок

   Ніколи не бачила техніку виконання художньої набивки на тканині. Тож з цікавістю спостерігаю, як вправно руки Марії Михайлівни виводять візерунок по заздалегідь окреслених лініях. Звертаю увагу, що вона в 68 років вишиває без окулярів. І це, зважаючи на те, що жінка часто трудиться вночі при лампі.

   - Так, - підтверджує моє припущення Марія Михайлівна, - я працюю без окулярів. А для того, щоб підтримувати зір в нормі, більше десяти років роблю спеціальні кругові вправи. Діти вимагають, щоб дала нарешті відпочити очам і рукам від вишивання. Але я не вмію відпочивати без ниток і полотна, тому з кожної пенсії поповнюю їх запаси.

   Марія Михайлівна спростовує стереотип про те, що  чоботар, зазвичай, без чобіт. У вишивальниці є кілька улюблених сорочок. В одній із них – якраз на пам’ятному фото. Я щиро вірю, що працьовиті руки цієї світлої і доброї жінки створять ще не одну вишиту красу на радість собі й людям.

   Людмила ФЕДЮК.

Інформація
Відвідувачі, Ви так само можете залишити коментарі до даної публікації
Схожі новини:

Контакти

Редакція газети "Карпати"

Передплатний індекс: 61549

Адреса: 59100, смт.Путила,
Чернівецької області,
вул.Українська, 104.

Тел. (03738) 2-12-32, 2-14-32,
2-16-63.

E-mail: gazetakarpaty@ukr.net

Особистий кабінет