СКЛАДНА ДОЛЯ ЗАМОЖНОГО ГУЦУЛА
Добавив: putyla8
Коментарів: 0
Добавлено: 10-12-2018, 10:04
Переглядів: 122

   Неодноразово ми чуємо від літніх людей докір: мовляв, ви нарікаєте на життя, а справжньої біди в очі не бачили. От і 93-річний Теодор (Федір) Васильович ГРЕМАЛЯК із Розтоків також у розмові підкреслює: «Кажете, що це біда? Та цю біду цілувати можна!». Дідусь розміняв уже століття, тому знає, про що каже. 

Малограмотний, зате працьовитий

   Пережив на своєму віку не одне лихоліття, хоча народився у заможній гуцульській родині. У школу з-за Румунії проходив лише два роки, та ще трохи вчився пізніше. Бо жили тоді високо у горах (полонина Бурчів) за 18 кілометрів від центру села. Зате змалку знав, що значить працювати, бо у стайні завжди було кілька десятків голів худоби, а поля обраховувалися десятками гектарів. А ще знає, що таке бути завидним женихом у нових боксових (хромових) чоботах з багатим приданим.

   Окрім нього, спадкоємців у батька на таке велике господарство було багато. Він одружувався чотири рази. Четвертою була мама Федора – Анна. На той час у 63-річного чоловіка вже було троє дітей дорослих, а троє інших виховувала молода дружина. При цьому вона народила Василеві ще сімох. На жаль, вижили тільки троє – Федір та дві сестри. Як справжній гуцул багатодітний батько дочекався покласти шлюбний вінок на голови своїм молодшим дочкам і помер у 84-річному віці.

   На той час Федір уже відслужив в армії та повернувся додому. На Україні господарювала радянська влада, проводилося розкуркулення багатих, евакуація та арешти. Мати добровільно-примусово віддала до колгоспу всі землі, залишилося синові тільки 50 соток. На ту землю привів молоду господиню – 16-річну дружину Анну. А вже разом з нею працювали у колгоспі, заробляючи разом 70 копійок у день, з них 50 копійок чоловік. Оскільки у той час буханка білого хліба коштувала 20 копійок, то, виходить, що Анна працювала тільки за один хліб (ось чому дідусь стверджує, що сьогодні жити краще, адже ніхто з нас не працює за 10-12 гривень у день, за які здатний купити тільки хлібину).

Війна буває різною 

   Федір Васильович пережив дві війни, голод і повоєнні лихоліття. Тому сьогодні, коли в нашій державі точаться військові конфлікти, він порівнює:

- Державна війна – то є війна. Усі розуміють, хто і проти кого воює. Солдатам дають зброю, одяг, усе необхідне. А коли на теренах Західної України була партизанщина, і бандерівці з підпілля хотіли створити свою державу – це було страшно. Люди не мали зброї, ховалися лісами і робили місцевих жителів заручниками двоякої ситуації. З одного боку вони хотіли підтримки, вимагали, щоб хлопці і чоловіки йшли з ними. Якщо родина була багата, то могла відкупитися на деякий час (так робила мати Федора, даючи раз на місяць по 40-50 кілограмів бринзи чи масла). Бідні мусили підкорятися. У той же час приходили російські солдати і карали тих, хто вступав у змову з бандерівцями.

Усе на світі від Бога

   Федір Васильович згадує, що це були чорні часи. І точно знає, що тільки з Божою допомогою вдалося все те пережити. Бо ж вірить, що все у цьому світі від Бога, і влада також. А ще каже, що який народ, то й така влада ним керує. Навіть порівнює, що сьогодні тяжко знайти робітника на підсобні роботи. А колись люди з першими півнями прокидалися і йшли на підробіток. Знали, що будуть мати тільки те, що зароблять, і ніхто задарма нічого не дасть. Тому вважає, що тільки працею людина може збагатитися.

   Навіть тепер, у своєму поважному віці, Федір Васильович доглядає корівку, допомагає дочці та зятеві по господарству.

   - Тілько мені весело, як вийду надвір та подивлюся до стайні, - каже дідусь, а очі самі посміхаються при цьому. Відразу видно, що одна думка про свою потрібність у цьому світі додає йому життєвої снаги. І своїм прикладом Федір Васильович демонструє, що навіть серед найгірших бід справжня людина завжди залишається гідною і вірною своїм принципам та життєвим переконанням.

   Людмила ФЕДЮК.

Інформація
Відвідувачі, Ви так само можете залишити коментарі до даної публікації
Схожі новини:

Контакти

Редакція газети "Карпати"

Передплатний індекс: 61549

Адреса: 59100, смт.Путила,
Чернівецької області,
вул.Українська, 104.

Тел. (03738) 2-12-32, 2-14-32,
2-16-63.

E-mail: gazetakarpaty@ukr.net

Особистий кабінет