Золоті покупки перед школою
Добавив: putyla8
Коментарів: 0
Добавлено: 27-08-2018, 10:16
Переглядів: 71

Ціни – високі, а якість речей ненадійна

 

  Підготовка до нового навчального року у розпалі. У школі педагоги стараються створити комфортні умови для навчання дітей, а вдома батьки замість планування літнього відпочинку на морі думають, де заробити грошей, щоб зібрати свою малечу до школи.

  

   З кожним роком витрати на придбання дитячого одягу, взуття та канцелярії нереально зростають. Зекономити на покупках вдається не завжди, бо по-перше, кожна мама хоче, щоб її дитина виглядала не гірше за інших, а, по-друге, трохи дешевші речі мають погану якість. Але й тут можна ще посперечатися, бо не такі вже й совісні нинішні продавці, щоб реалізувати хорошу річ за ціну, яка їй відповідає. Приміром, днями моя подруга стала свідком того як біля одного з кіосків розвантажували новий товар (канцелярське приладдя). Зошити, ручки і все інше були акуратно спаковані у ящики з накладними від китайської мережі інтернет-магазинів «Аліекспрес».

   На сайті все це коштує у кілька разів дешевше, але заради наживи продавці віддаватимуть товар за космічною ціною. Тому й жартують (а, може, й не жартують!) нині у соціальних мережах, що для того, аби зібрати дитину до школи, треба брати кредит у банку.

   До таких крайнощів батьки намагаються не вдаватися, бо інакше державі доведеться потім віддавати вдвічі більше. Тому влітку, часто крім основної роботи, шукають додатковий заробіток. Своїми міркуваннями про те, яким чином цього літа збирають дітей до навчального закладу, погодилася розповісти мама двох діток із Путили, але свого імені просить не називати, щоб це не відбилося на ставленні до її чад.

   Отож, щойно у травні завершився минулий навчальний рік, як батьки сина-четвертокласника та доньки-першокласниці почали знову думати про школу. Бо не секрет, що ближче до вересня ціни виростають, як гриби під дощем. Батько сімейства поїхав на другий кінець країни на заробітки, а мама почала шукати можливість придбати речі за більш-менш доступними цінами.

   Нині купити будь-яку річ можна, не виходячи з дому, тобто в інтернет-магазинах. Але тут як уже пощастить: або придбаєш справді хорошу річ за доступнішою ціною, або потрапиш на чергову вудочку обману. Купувати одяг чи взуття в інтернеті жінка, звісно, не ризикує, до того ж за літо діти можуть вирости з нових речей. А от канцелярію замовила.

   У старшого сина дещо зі шкільного приладдя залишилося ще з минулого року, але все одно цей канцелярський гардероб у будь-якому разі треба оновлювати. А от малій першокласниці, яка іде у нову українську школу, треба було купляти усе від «А» до «Я». Згідно списку, який батькам вручила майбутня вчителька, путильчанка придбала лише канцелярії на 900 гривень. І це зі знижкою! А ще потрібні рюкзак, святковий та буденний костюми, таке ж взуття, спортивна форма, кросівки, білизна, колготки, осіння курточка і т. д. При чому до наступного сезону і одяг, і взуття потрібні будуть на розмір більші.

   Молода мама подбала про більшість покупок завчасно. Тепер порівнює: рюкзак купила на початку липня за 370 гривень, а нині такий самісінький коштує 550 гривень. Далеко за тисячу гривень потратила на святкове вбрання та змінні блузку із сарафаном, а туфлі (святкові і повсякденні) і кросівки обійшлися в 1350 гривень. І ще питання скільки прослужить те взуття, зважаючи на якість. Навіть колготи купила українського, турецького і польського виробника, щоб проекспериментувати, котрі прослужать довше.

  

Додатковий заробіток та орієнтири нової української школи

   Попри те, що жінка має постійну роботу, була змушена шукати додатковий дохід. Бо ж крім цього треба ще й за щось жити. Чоловік тяжко працює, але його зароблені гроші відкладають на будівництво, бо ж підростають діти, і треба думати про їхнє майбутнє, а не тільки теперішнє.

   Попри те, що робота в інтернеті нелегка, за неї платять не такі вже й великі гроші. Щоб заробити дві-три сотні гривень, доводиться попрацювати три-чотири дні. А оскільки вдень жінка на роботі, то додаткове навантаження припадає здебільшого на ніч, коли організмові необхідний відпочинок. Звідси в трудолюбивих українців, які прагнуть елементарного добробуту в домі, закрадаються як не думки поїхати заробляти достойно за кордоном, так, без перебільшення, хвороби – наслідки виснажливого заробляння грошей.

   І ніяка влада не співчуває людям, не цінує їхніх старань, не намагається утримати в рідній країні, котра без людей нічого не варта. А якими виростуть наші діти – теж питання часу. Бо й моя співрозмовниця, й інші батьки не задоволені реформою освіти, так званою новою українською школою, яка, швидше за все, функціонуватиме за рахунок батьків. Це зараз, каже жінка, закуповують меблі, індивідуальні парти та іграшки за державні гроші, а на все інше треба буде здавати певні суми. До того ж, не за горами зима і треба знову думати про теплі речі. Ще й за харчування доведеться сплачувати, на якісь зошити чи додаткові підручники здавати гроші. Словом, про якийсь відпочинок, моральний чи фізичний, годі й мріяти.

   Неправильно й те, що перший клас, згідно реформи, буде своєрідним продовженням дитячого садка. Дітям дозволятимуть гратися, надавати право вибору читати чи ні, коли вчитель попросить, виходити на вулицю. Оцінок два роки не ставитимуть, а писати будуть не ручкою, а простим олівцем. Яка то буде каліграфія в дітей і знання, якщо їх не заохочувати балами, сказати важко. Бо вже були випадки, коли вчителі старшої школи дорікали педагогам початкових класів, що діти приходять до них зі слабенькою базою знань. То ж виходить, що батьки повинні самі вчити дітей, бо початкова школа до цього не зобов’язує. Але тут і сміх, і гріх: вчителі, які вивчили не одне покоління першачків за усталеною до цього часу програмою, просять батьків не розповідати дітям про вседозволеність під час уроків, інакше вони не зможуть дати їм раду.

   Свого часу з нами в школі ніхто з учителів не грався (максимум заплітали косички) й оцінювали знання за 5-бальною шкалою. Помилки в зошитах виправляли червоною, а не зеленою пастою, і це служило своєрідним стимулом до науки, а не травмуванням дитячої психіки. А як сусід по парті уперся і не давав списати, то ніякі б індивідуальні парти від цього не врятували.

   То чи в правильному руслі йде освітня реформа? Чи справді туди, куди потрібно, спрямовуються зусилля і кошти? Чи потрібна нинішнім 6-7-річним дітям ігрова форма навчання, якщо у своєму віці вони вже дивують своєю унікальністю і розумовими здібностями? Притуплювати у такий спосіб їхній розвиток – як мінімум, неправильно. Іноді складається таке враження, що в нашій країні робиться усе з точністю до навпаки. Тішить лише одне – завжди так бути не може!

Марина ЮРЧЕНКО.

Інформація
Відвідувачі, Ви так само можете залишити коментарі до даної публікації
Схожі новини:

Контакти

Редакція газети "Карпати"

Передплатний індекс: 61549

Адреса: 59100, смт.Путила,
Чернівецької області,
вул.Українська, 104.

Тел. (03738) 2-12-32, 2-14-32,
2-16-63.

E-mail: gazetakarpaty@ukr.net

Особистий кабінет