«Мелодія душі» на сторінках поетичної збірки
Добавив: putyla8
Коментарів: 0
Добавлено: 27-08-2018, 09:17
Переглядів: 92

Два роки тому на порозі редакції «Карпат» з’явилася скромна дівчина з добіркою надрукованих віршів. Це була учениця Розтоківського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Тетяна ОЛЕКСЮК. Її вірші нагадували перші кроки людини в доросле життя – несміливі, трохи заплутані, але надзвичайно щирі та пронизані вірою тільки у хороше. Тоді ми надрукували ці вірші, бо завжди приємно поділитися з читачами чимось новим та цікавим.

   І ось минулого тижня Тетяна знову прийшла до редакції. Цього разу вона тримала в руках уже власну збірочку «Мелодія душі» – першу ластівку, яка об’єднала всі її емоції, переживання, захоплення та мрії. Як звучить в одному з її віршів «Перші кроки»:

Я навесні знайшла свою дорогу.

Не загубилась у натовпі людей.

У мене вийшло обійти тривогу

І відчинити тисячі дверей.

   Своєю юнацькою творчістю Тетяна відчинила двері у людські серця, хоча збірка вийшла лімітованим тиражем. Такі до болю знайомі людські переживання, крилаті сподівання спонукають замислитися над філософією буття, а десь – посміхнутися. Когось повернуть у миті першої закоханості, а хтось згадає про свої нездійснені мрії. Як написала у передмові поетеса з Вижниччини Надія Кибич: «Вірші мелодійні. Хоч на музику клади, думки – оригінальні і цікаві».

   Звичайно, знайдуться читачі, які професійно оцінюючи творчість юної розтоківчанки, виявлять погрішності. Але ці вірші не є претендентом на творчі премії, Тетяна щиро і просто відкриває свою душу і дозволяє нам, читачам, прочитати її, як розгорнуту книгу. І в цьому найбільша цінність невеличкої збірочки. Адже з віком кожен з нас, дорослішаючи, по-іншому дивиться на речі. Та й обставини часто змушують думати одне, говорити – інше, а робити – ще інше.

   Тому пропонуємо читачам відволіктися від буденних клопотів та поринути у римований світ Тетяни, який є неограненим ще діамантом і його чистота вимірюється вищою пробою.

    А Тобі, Тетянко, бажаємо зберегти у цьому багатогранному світі свою індивідуальність. Бо Господь кожного наділив талантом, і завжди краще розвивати свій, ніж зазичати в іншого.

Людмила ФЕДЮК.

В полоні

Як метелик летить на вогонь,

Він до крові обпалює крила.

Потрапляє назавжди в полон

І знов буря ламає вітрила.

Як митець, що прямує у ніч

І певен, що це не востаннє.

Зі страхом він стоїть віч-на-віч

Й розуміє: даремне зітхання.

Як поет, що не чує птахів,

Що співають йому так натхненно.

Як в полоні загублених слів,

Зрозуміти не вийде, даремно.

Як птахи, що співають пісні,

Не вертаються в рідну хатину.

Вирушають в далекі краї

Перебути зимову годину.

Так людина вивчає життя

Й задихається знову від болю.

Вона йде крізь своє майбуття,

Щоб знайти цю небачену волю.

Піти й не повернутись

Не познайомившись, ми розійшлись назавжди

І не потрібно тепер шукати правди.

Уже не варто пробачення просити,

Життя біжить – його не зупинити.

Ось так іти, долати перешкоди,

Тікати від усіх, тікати від негоди.

Забути про усе, про нас лиш пам’ятати,

Та все одно, на жаль, нам слів не підібрати.

Це зовсім легко – піти й не повернутись.

Від слів, що ранять, знову відвернутись,

В поштову скриньку вже не заглядати.

Дозволь заснути… Дай про себе знати!

Я попрошу осінь

Я попрошу осінь зупинити час,

Я попрошу осінь зачекати нас.

І з дощем осіннім повернусь на мить

У роки дитячі, де ще мрія спить.

Повернусь, забуду про усе лихе,

Знаю, що і це скоро вже пройде.

Я попрошу осінь так не поспішати,

Від думок мінливих не відволікати.

Холоди осінні спати не дозволять

І часовий поділ на двоє розколять.

Листя вже пожовкло, падає на землю,

День і ніч холодні я не відокремлю.

Я попрошу осінь хвильку зупинитись,

Щоб назавжди в римах легко розчинитись.

Юність

Скільки разів вона сумувала

І в серці своєму надію плекала.

Часто в вікно тебе виглядала,

Де ти і з ким ти – уяви не мала.

Кохання – це мрія, вона говорила,

Воно не дарує ніякі нам крила.

Вона свою юність знову спалила,

Коли своє серце для тебе відкрила.

Вона обпеклася і майже згоріла,

Не про це вона мріяла, не цього хотіла.

І знову розбилась наївна довіра.

Не про це вона мріяла, не цього хотіла…

Інформація
Відвідувачі, Ви так само можете залишити коментарі до даної публікації
Схожі новини:

Контакти

Редакція газети "Карпати"

Передплатний індекс: 61549

Адреса: 59100, смт.Путила,
Чернівецької області,
вул.Українська, 104.

Тел. (03738) 2-12-32, 2-14-32,
2-16-63.

E-mail: gazetakarpaty@ukr.net

Особистий кабінет