НАШ ЗАКЛАД ПОВИНЕН ЖИТИ, переконаний директор Селятинської ЗОШ-інтернату І-ІІІ ступенів Олександр Ярославович МИХАЙЛЮК.
Добавив: putyla8
Коментарів: 0
Добавлено: 26-12-2017, 16:26
Переглядів: 553

   Навколо функціонування єдиної в районі школи-інтернату постійно точаться суперечки та дискусії. Більшість з них пов’язані з значними фінансовими витратами на утримання штату та власне великим штатом працівників. Та кому, як не керівникові закладу, добре відомо, яку насправді роль виконує школа у житті своїх вихованців і чому так важливо її зберегти. 

   - Олександре Ярославовичу, школа-інтернат, яку Ви очолюєте, сьогодні – єдина у районі. Бо тут навчаються та, що не менш важливо – проживають діти з усього району і не тільки…

   - Так, пріоритет школи саме у тому, що для багатьох дітей вона стала справді домівкою. Бо як інакше висловитися, коли дитині у школі комфортніше, ніж у рідному домі. Повірте, я знаю, про що кажу, бо побував вдома у кожного учня. Нині у нас навчається 201 дитина, з них 140-150 ночують в інтернаті. 75 % від загальної кількості учнів становлять діти з нашої об’єднаної громади. А ще тут навчаються вихованці з Івано-Франківщини, Вижницького, Кіцманського, Сторожинецького районів та навіть з Дніпропетровської області, батьки яких переїхали до Селятина.

   У нашій школі проживають діти різних соціальних категорій – сироти, напівсироти, інваліди, позбавлені батьківської опіки, з багатодітних сімей, малозабезпечених, неповних, діти учасників АТО, навчаються прихідні учні. Часто буває, що наші вихованці підпадають під кілька визначених категорій одночасно.

   Як бачите, наші учні з різних соціальних прошарків, тому потребують особливої уваги та цілодобового догляду. Тому в штаті працівників, окрім 41 педагога, налічується ще й 50 працівників техперсоналу. Мені часто закидають, що у школі-інтернаті на двох учнів припадає один педагог. Але ж кожна людина, яка працює у колективі, виконує свою функцію у навчанні та вихованні дітей. Педагоги навчають, а вихователі та техперсонал займаються їхнім вихованням, намагаючись замінити батьківську опіку. Тому перш, ніж робити якісь висновки, слід подумати, яка відповідальність лежить на кожному з нас за життя та здоров’я учнів, яких батьки передають нам під цілодобове піклування.

   - У зв’язку з утворенням Селятинської об’єднаної територіальної громади Ваш заклад переданий з районного утримання їй у відання. Проаналізуйте у цифрах, який коефіцієнт від загального бюджету буде становити утримання школи-інтернату.

   - Збоку так виглядає, що наш заклад стане тягарем для місцевого бюджету об’єднаної громади, але рубати з плеча – теж не вихід. Якщо говорити мовою цифр, то нині освітня субвенція складає п’ять мільйонів 878 тисяч гривень. З районного бюджету базова дотація складає майже сім мільйонів. Сюди входить заробітна плата техперсоналу, оплата захищених статей (світло, дрова продукти). Тільки на харчування у нас на рік витрачається майже півторамільйона гривень.

   Як виявилося за нашими з головою ОТГ Валерієм Полянчуком підрахунками, базова дотація закладу дорівнює бюджету громади. Звісно, планується отримання власних надходжень, але факти говорять самі за себе.

   - Які Ви бачите шляхи подальшої оптимізації коштів у своєму закладі?

   - Однозначно наша школа-інтернат мусить жити. Можливо, не вдасться зберегти усталений штат: якісь посади перевести на півставки чи вжити інших заходів. Але і це не вихід, бо якщо я зобов’яжу людину, яка досі топила п’ять пічок, тепер обслуговувати десять, вона звичайно вимагатиме доплати і буде права. То що ж вийде: я скорочу одну одиницю, щоб її заробітну плату все одно віддати іншій? У нашому колективі люди працюють вже багато років і для когось та мінімальна ставка прибиральниці чи няні є єдиним доходом у сім’ї.

   Можна спробувати зекономити кошти на харчуванні. Нині у нас всі прихідні діти харчуються в обід згідно відповідних довідок, що посвідчують на це їхнє право, а 1-4 клас – взагалі безкоштовно. Вважаю, що це правильно, бо яка наука буде лізти в голову на голодний шлунок, особливо малим школярам. Ті, хто проживають в інтернаті, звісно, харчуються повноцінно.

   Продумовували варіант з продовженням зимових канікул, щоб зекономити на дровах та світлі. Ми розуміємо, що ситуація склалася надзвичайно тяжка і шукаємо різні шляхи виходу. Труднощів додає ще й той факт, що заклади нашого типу будуть існувати до 2021 року. Далі шкіл-інтернатів, як таких, не повинно бути. Тож не виключаємо, що доведеться змінювати статус закладу, відповідно втрачаючи певну частину працівників. Але ми мусимо усіма силами і методами утримувати заклад у будь-яких можливих амплуа, навіть якщо це буде ліцей з пришкільним інтернатом.

   - Та все ж у пріоритеті при обговоренні ситуації, що склалася, буде залишатися фактор виховування дітей, яким школа заміняє домівку.

   - Безперечно. Якщо ми розпустимо дітей з інтернату, то вони взагалі не будуть навчатися. Бо багато хто живе так далеко в горах, що фізично не зможе щодня відвідувати школу. До того ж, бачимо, що іншим до нас небайдуже. Наприклад, народний депутат Іван Рибак не тільки сприяє у виділенні коштів на школу-інтернат, але й особисто перевіряє їх освоєння. Так ми зробили капітальний ремонт одного корпусу, отримали дві інтерактивні дошки та два ноутбуки. А тепер чекаємо виділення 81 тисячі гривень на нову центрифугу для пральні. Значить, депутат розуміє вагомість існування цієї школи і говорить про це у вищих інстанціях.

   Ще у нас є постійні меценати, які допомагають вирішувати складні питання, серед них лісничий Селятинського лісництва Іван Юрнюк. А напередодні Дня Святого Миколая до дітей завітали начальник Путильського відділення поліції Ярослав Беженар та прокурор ??? з плазмовим телевізором та солодкими гостинцями. Знаєте, яка це була радість для дітей! Вони відчувають, що потрібні, а тому прагнуть виправдати довіру знаннями та здобутками.

   - Так, діти з школи-інтернату є активними та постійними учасниками усіх конкурсів, олімпіад…

   - Не тільки учасниками, а й часто переможцями. Наприклад, нещодавно у місті Трускавець Львівської області відбувся ІІ Всеукраїнський фестиваль конкурс мистецтв «UKR WEST ART FEST» і наші учні Андріана Муржак, Валентина Дутка, Євдокія Маршавка стали лауреатами ІІІ та ІІ премії. У районному конкурсі юних веб-дизайнерів Василь Антемюк став переможцем, як і на відповідній олімпіаді з інформатики. Переможцями в районній олімпіаді з трудового навчання стали Вадим Кочерган та Святослав Галиця, тож будуть захищати честь району в області. Ольга Ігнатюк, перемігши на олімпіаді з хімії, також буде брати участь в ІІІ обласному етапі. Окрім обов’язкових олімпіад, наші вихованці охоче залучаються до всіх можливих Міжнародних конкурсів, ігр, учнівських конференцій. І обов’язково повертаються до школи з грамотами та дипломами.

    Я горджуся нашими учнями, бо бачу, як під супроводом досвідчених педагогів та вихователів виростає нове грамотне покоління. Тому ми будемо докладати всіх зусиль, щоб Селятинська школа-інтернат функціонувала.

   - Що ж, щиро бажаю Вам та Вашому колективу успіху.

   Людмила ФЕДЮК.

Інформація
Відвідувачі, Ви так само можете залишити коментарі до даної публікації
Схожі новини:

Контакти

Редакція газети "Карпати"

Передплатний індекс: 61549

Адреса: 59100, смт.Путила,
Чернівецької області,
вул.Українська, 104.

Тел. (03738) 2-12-32, 2-14-32,
2-16-63.

E-mail: gazetakarpaty@ukr.net

Особистий кабінет