Роки війни і голоду не витіснили прагнення до освіченості
Добавив: putyla8
Коментарів: 0
Добавлено: 29-11-2017, 16:21
Переглядів: 108

   Кожен у своєму житті вибирає пріоритети та сповідує особливі цінності. Хтось – у вічних пошуках матеріальних благ, а хтось накопичує духовні та освітні скарби. Познайомившись з 87-річним Михайлом Юрійовичем ГРИГОРЯКОМ із Розтоків, я збагнула, чому усі його троє дітей – Михайло, Юлія та Марія – педагоги, та звідки в них прагнення до постійного самовдосконалення, пошуку і вивчення всього нового.

   Незважаючи на те, що чоловік народився у тяжкі довоєнні часи, він з дитинства захоплювався наукою, старанно навчався спочатку в румунській, а потім – в українській школі. Погодьтеся, для багатьох на той час найважливішим було заробити шматок хліба і до нього, а не гризти граніт науки. А ті, хто пройшов складну румунську школу з специфічним нахилом «наука не лізе без бука», взагалі більше не прагнули навчатися. Та навіть чотиригранна лінійка, якою виховували румуни дітей, не відбила охоти до науки.

   Дитинство Михайла Юрійовича було важким, він і донині пам’ятає ті будні, коли мама ходила до людей сапати городи, щоб заробити дітям шматок хліба. Утримували невелике господарство, але власного городу було лиш чотири сотих, а дітей – п’ятеро. І щоб прогодувати їх, жінка працювала від зорі до зорі. Уже від семи років Михайло ходив у ліс по дрова, допомагав мамі їх рубати. Адже батько по півроку працював вахтовим методом на румунському підприємстві під егідою італійців. Гроші на той час заробляв непогані, але дружина мусила самотужки справлятися вдома в гарячу пору городів та сінокосів.

   «Я дуже хотів учитися, - згадує зі сльозами на очах Михайло Юрійович, - але не мав змоги. І в такі хвилини обіцяв собі, що коли виросту, одружуся і в мене будуть діти: віддам останню копійку, працюватиму день і ніч, щоб дати їм освіту».

   Але для початку Михайло вирішив сам здобути середню освіту. І після одруження, у 27 років, вступив до вечірньої школи. На той час він уже працював у Перкалабі на звалюванні лісу. Тоді ще лісодеревину доставляли у село методом повітряної лебідки. Але він хотів стати трактористом, а для цього треба було отримати відповідну освіту та водійські права. Теоретичну частину чоловік вивчив ще в армії, адже у військовій частині була автошкола. І він ухитрявся у вільний час не відпочивати, як інші, а вдосконалювати знання. Та коли от-от через два тижні мав бути екзамен, після якого Михайло міг отримати довгоочікувані права, його демобілізували. Але впертий хлопець, вже володіючи необхідними знаннями, вирішив здати екзамен на водійські права, не проходячи знову теорію. Це обійшлося йому в 600 рублів, неймовірно великі на той час гроші.

   Так і став водієм, починаючи з лісовозів, а далі – працюючи на кузовних автомобілях. Сорок років Михайло Юрійович підкорював гірські шляхи, не порахувати, скільки рейсів здійснив по регіону. У щоденних клопотах не так багато часу приділяв дітям, як хотілося. Але ті добре запам’ятали батькові слова, що кожна людина повинна бути освіченою, і стали його гордістю. Нині це педагоги з багаторічним стажем, високим авторитетом і повагою від людей. І коли Михайло Юрійович говорить про доньку Юлію, яка навчає діток початкових класів Усть-Путильської ЗОШ І-ІІ ступенів, Марію, яка вчить школярів англійської мови у Розтоках, та сина Михайла, який нині займається видавництвом журналу «Буковинська Гуцульщина» та виданням історико-краєзнавчих буклетів і брошур, на його очі знову навертаються сльози. Так проявляється радість та гордість батьківського серця. А з яким трепетом він зустрічав на цьогорічному святкуванні свого дня народження найдорожчого гостя – маленького правнука Андрійка! Бо в онуках та правнуках продовжується його рід, бо ці щебетливі пташенята дзвінким сміхом та щирими обіймами відганяють старечі хвороби, додають бажання жити. Серед них він почуває себе потрібним, радіє, що його життєвий досвід стане комусь у пригоді. І свою велику родину називає найбільшим багатством, надбаним у житті.

   Людмила ФЕДЮК.

Інформація
Відвідувачі, Ви так само можете залишити коментарі до даної публікації
Схожі новини:

Контакти

Редакція газети "Карпати"

Передплатний індекс: 61549

Адреса: 59100, смт.Путила,
Чернівецької області,
вул.Українська, 104.

Тел. (03738) 2-12-32, 2-14-32,
2-16-63.

E-mail: gazetakarpaty@ukr.net

Особистий кабінет