НАЦПАРКИ: міфи і реальність
Добавив: putyla8
Коментарів: 0
Добавлено: 23-10-2017, 14:01
Переглядів: 57

Однією з ознак цивілізації є ставлення людини до суспільства. Люди віки прожили поряд із природою, єднаючись із нею. І лише протягом останньої сотні років ситуація різко змінилася. Вплив людства на довкілля став настільки потужним, що природі довелося перейти в захист. Але технологічна сила людства і далі зростала, а природа вперто опинялася в програші. Та програла насправді не тільки природа. В першу чергу програло саме людство. Кліматичні зміни, забруднення атмосфери, зневоднення річок, паводки та зсуви, зростання захворюваності через життя в зруйнованому природному середовищі - далеко не повний перелік наслідків бездумного нехтування законами природи і здоровим глуздом.

   Відносно недавно суспільство зрозуміло, що змінюючи планету, треба не тільки прораховувати можливі наслідки цих змін, але й залишати природі місця, де вона зможе залишатися природою. Недоторканою, нерубаною, справжньою. Залишати території, де звірі і птахи можуть жити і розмножуватись не стикаючись щоденно з людиною та її згубною діяльністю. Де природа зможе вибудовувати власну екологічну піраміду без рубок, чисток і гуркоту двигунів.

   Такими територіями стали заповідники, національні природні парки  та інші природно-заповідні об’єкти. Більшість із них достатньо добре виконують поставлені перед ними завдання. І хоча  природоохоронна мета в них одна – зберегти життєвий простір природного середовища, сутність їх різна.  Саме про різницю між заповідниками і парками, про те, що можна і чого не можна в них, спробуємо пояснити.

   Історично перші природно-заповідні  території в тоді ще радянській Україні формувались із заповідників – природних і біосферних, які виконують виключно природоохоронну функцію і, відповідно, закриті для людей.  Це сприяло формуванню відповідного стереотипу  у  сприйнятті природно-заповідних територій  громадськістю, що це для людей табу.

  З 80-х років розпочалась епоха створення національних природних парків, які за своєю сутністю  і територіальною структурою кардинально відрізняються від заповідників. Перший в Україні  нацпарк - Карпатський був створений у 1980 році на Франківщині.  Далі до нього додались інші парки Українських Карпат. Зокрема «Вижницький» та «Черемоський»  на Буковині, «Гуцульщина», «Верховинський» на Франківщині, «Ужанський», «Синевир», «Зачарований край» - у Закарпатті.  Але  сформований стереотип сприйняття громадськістю природно-заповідних територій виявився дуже міцним. Нацпарки здебільшого сприймали і наразі у більшості випадків сприймають як заповідники, в яких існує повна заборона для людей.  Та чи це дійсно так?.

   Насправді недоступність стосується  лише заповідників, в яких зберігається суворий природоохоронний режим. Нацпарки, на відміну від заповідників,  не мають таких суворих обмежень і є відкритими для людей. Філософія нацпарків полягає в толерантності до відвідувачів та супутньої інфраструктури, і пропагуванні таких типів господарської діяльності, які не шкодять довкіллю. Тут можна не лише відпочивати та оздоровлюватися, а й збирати гриби, ягоди, різнотрав’я, косити сіно, ставити вулики, рибалити і навіть вести лісове господарство. Але  при цьому пам’ятати, що це життєвий простір природи, і тут існує свій, екологічно дружній  режим природокористування, захищений державним законодавством..

   Щоб забезпечувати гармонійне єднання збереження унікальних куточків природи, ведення екологічно дружнього менеджменту і толерантність до відвідувачів,  території національних  природних парків діляться на функціональні зони. Їх у національному природному парку «Черемоський» є чотири.

   Господарська зона (1720,1 га або 24,17% від загальної площі) – для природи і людей. До неї віднесені всі землі ДП «СЛАП «Карпатський держспецлісгосп», що входять до складу Нацпарку без вилучення, де підприємство веде традиційну лісогосподарську діяльність із дотриманням вимог чинного природоохоронного законодавства. Тут заборонено полювання, промислове рибальство, будівництво шкідливих для довкілля об’єктів, дозволено туризм, сінокосіння, збір грибів і ягід, пасічництво, любительське рибальство, лісогосподарська діяльність.

   Рекреаційна зона (регульованої (2819,0 га або 39,61%) та стаціонарної рекреації (62,8 га або 0,88%)) – для природи і людей. Тут заборонено промислові рубки, полювання, промислове рибальство, будівництво шкідливих для довкілля об’єктів, а також інші заходи, що можуть зашкодити природі; дозволено відвідування і перебування,  еко-туризм, збір грибів і ягід, пасічництво, любительське рибальство, у зоні стаціонарної рекреації – будівництво готелів, мотелів, кемпінгів та інших об’єктів інфраструктури для відвідувачів парку.

   Заповідна зона (2515 га або 35,34%) - унікальні природні куточки– тільки для природи.  Тут заборонена будь-яка діяльність, відвідування можливе  лише у наукових й еколого-освітніх цілях. В заповідній зоні НПП «Черемоський» знаходяться ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Чорний Діл», карстово-спелеологічний заказник «Молочнобратський карстовий масив» з найглибшою вертикальною печерою Буковини. Тут зростають понад 40 видів рослин, що занесені до Червоної книги України, на хребті Чорний Діл є місця, де їх чи не найбільше в нашій державі на один метр квадратний. Тут збереглися залишки природних лісів – смерекових пралісів.

   Маючи  такий формат, нацпарки  слугують збереженню не лише унікальної природи, а й унікального і самобутнього населення Карпатських гір.  

Що це означає на практиці для тих, хто живе поряд із парками? Означає, що поряд із їхнім житлом  не зникне ліс та несподівано не з’явиться, наприклад, зсув чи пересохне потік. Означає те, що ці території завжди будуть популярними серед туристів. Люди, яких приваблює краса Карпат – це дохід для горян і регіону в цілому. Дохід чесний і чистий у всіх відношеннях. Адже дерево росте довго. Дуже довго. А гриби, ягоди, трави, мед можна збирати щороку. Однак, треба пам’ятати, що наступний урожай буде багатим, якщо ми бережно і з розумом будемо  господарювати зараз.   …Якось мій знайомий, мандруючи Альпами, спробував купити місцевого сиру. Здивований ціною, запитав, чому він вдвічі дорожчий від сиру в магазині. Як виявилося, ціну пояснювала невелика наліпка на упаковці “Екологічний продукт Нацпарку”. Вибір за вами, шановні горяни.

Андрій ЮЗИК, заступник директора з наукової роботи -

начальник відділу науки НПП «Черемоський».

Інформація
Відвідувачі, Ви так само можете залишити коментарі до даної публікації
Схожі новини:

Контакти

Редакція газети "Карпати"

Передплатний індекс: 61549

Адреса: 59100, смт.Путила,
Чернівецької області,
вул.Українська, 104.

Тел. (03738) 2-12-32, 2-14-32,
2-16-63.

E-mail: gazetakarpaty@ukr.net

Особистий кабінет