Кому ми потрібні крім нас самих?
Добавив: putyla8
Коментарів: 0
Добавлено: 9-10-2017, 10:34
Переглядів: 60

   Нереально високі ціни та мізерні доходи заганяють людей в глухий кут. Крім того, як прожити насущний день і чим нагодувати сім’ю, здається, ніхто і нічим більше не цікавиться. Раніше такого не було: люди мали краще здоров’я, відповідно могли й заробити грошей; у країні був спокій і люди частіше посміхалися; не було масових скорочень робочих місць, тому була впевненість у стабільності й завтрашньому дні. А тепер…

   Хтось добре постарався, щоб, вирішуючи власні проблеми, ми не переймалися нічим іншим. Щоб через страх позбутися роботи і мінімальної зарплати, за яку ще можна купити хліб і сплатити комунальні послуги, ми не втручалися у хід нашої історії. Ми боїмося бути зацькованими або ж покараними за якимись непрописаними законами.

    Молодь не може ніде влаштуватися на роботу (і не лише в селі, а й у місті) і масово виїжджає за кордон. Батьки залишають на тривалий час дітей, діти – стареньких батьків, чоловіки – дружин і навпаки. Життя проходить у нереальному, а віртуальному режимі, але хіба є у нас інший вихід?

   А скільки втраченого здоров’я на тих заробітках, скільки людей покалічилися, а скільки й зовсім не повернулися. Усе через те, що нам для існування потрібні гроші. Десяток років тому у школі нас запевняли, що духовні цінності стоять вище за матеріальні блага. Але нині настав такий час, що немає ні того, ні іншого. Як є в людини гроші – вона людина, а без них – ніхто. Це легко відчути у будь-якій установі чи організації.

   Люди втомилися, причому в прямому значенні цих слів. Хіба були ми раніше такими кволими, безсилими і млявими? Хіба боліла кожного дня голова чи щось інше? Хіба хворіли так непередбачувано маленькі діти? Чим нас труять? Що випускають у повітря, яким ми дихаємо, і воду, без якої ніяк? Так багато запитань і так мало відповідей.

   Справді, якщо людина скаржиться на здоров’я, через силу йде на роботу, щоб прогодувати сім’ю, і думає ще про десятки невирішених проблем, то хіба буде їй у голові ще щось? На жаль, вкотре переконуємося, що крім нас самих ми нікому не потрібні. Але у кожному українському серці ніколи не помре надія, що це свавілля закінчиться і життя стане кращим.

Марина ЮРЧЕНКО.

Інформація
Відвідувачі, Ви так само можете залишити коментарі до даної публікації
Схожі новини:

Контакти

Редакція газети "Карпати"

Передплатний індекс: 61549

Адреса: 59100, смт.Путила,
Чернівецької області,
вул.Українська, 104.

Тел. (03738) 2-12-32, 2-14-32,
2-16-63.

E-mail: gazetakarpaty@ukr.net

Особистий кабінет