Поріднилася з чужиною задля кращої долі
Добавив: putyla8
Коментарів: 0
Добавлено: 2-10-2017, 12:08
Переглядів: 109

   «Нашого цвіту по всьому світу,» - так у народі кажуть про співвітчизників, які в пошуках кращої долі впродовж двох століть роз’їжджають по всіх континентах планети. Новітня історія не стала винятком, оскільки для мільйонів українців міграція у далекі світи – звичне явище сьогодення. Соціальний прошарок заробітчан можна виділити в окрему верству населення, яке через матеріальні нестатки змушене подаватися за межі країни у пошуках роботи та кращого життя.

   Чимало наших краян на собі випробували гіркий і солодкий присмак чужини. В їх числі уродженка села Малий Дихтинець Марія ТЕРЕН (на фото з сім’єю), у побуті Марічка Цилькова, яка вже сімнадцять років мешкає в Італії.

   Безрадісними у неї були дитинство і юність. Рано залишилася круглою сиротою, виховувалася в бабусі, а після її смерті – у тітки. Не досягнувши повноліття, втратила останню і змушена була самотужки торувати дорогу в життя. Невдовзі поєднала свою долю з чоловіком, який виявився нездатним будувати сімейне життя. Не вагаючись, оформила розлучення, а після народження донечки Аннички заприсяглася всю материнську любов віддати своїй крихітці. Працювала у Вашківцях і Чернівцях з незмінною турботою про своє сонечко.

   Кризові явища та безробіття в Україні спонукали Марію виїхати на заробітки до Італії. Адаптація до чужої країни, порядків та умов проходила важко і болісно. Та знайшла в собі силу волі насамперед опанувати мову та боротися за виживання. Довгий час працювала в тепличному господарстві, де умови праці були не під силу навіть чоловікам. Це позначилося на її здоров’ї – перенесла складну операцію на серці. Значна частина зароблених коштів пішла на лікування і знову постало питання працювати, щоб виживати. У капіталістичному світі незмінним є принцип: добре працюєш – багато заробляєш.

   Наша краянка завдячує Богу за прихильність до її долі. Працювала на різних роботах і зізнається, що в Італії тільки три свята в році: католицькі Різдво й Пасха та День республіки.

Була і є гуцулкою-українкою

   У нинішньому році в синьйори Марії декілька ювілейних дат – десятиріччя подружнього життя, п’ятиріччя постійної роботи і круглі дати від народження старшої та молодшої доньок. Вона іронічно сприймає звертання «синьйора». Каже, що була й залишиться до останку гуцулкою-українкою, хоча знайшла на чужині свого судженого, з яким народили і виховують двох доньок Феліцію та Паулу.

   Марічка згадує, що запала в серце своєму Федерікові, коли працювала експедитором у супермаркеті. Більше року він добивався її руки і серця. З боку нареченої була вимога – сприймати її доньку Анничку та відсвяткувати весілля на Путильщині. Умови без вагань були прийняті.

   На початку спільного життя були тертя зі свекрухою, яка довго не могла змиритися, що син вибрав не італійку, а слов’янку. Зате свекор замінив Марії справжнього батька. Донька Анничка стала повноправним членом маминої сім’ї. Після закінчення Дихтинецької школи виїхала до Італії. При материній підтримці знайшла роботу, вступила на навчання до вищого навчального закладу з вечірньою формою навчання, опановує німецьку та англійську мови. Двічі в місяць приїжджає на гостини до родини, де особливу прихильність до себе відчуває з боку молодших сестричок. Окрім того, отримала в банку пільговий кредит і за сприяння посередників розпочала на батьківщині в Малому Дихтинці будівництво власного дому.

 

   Хоч село, але інфраструктура міста

   Оскільки я перебуваю з Марією в родинних відносинах, відгукнувся на неодноразові запрошення племінниці погостювати в її італійській родині. Біометричний паспорт, страховий поліс, певна сума євро – і чернівецькі перевізники за добу доставляють пасажирів до місця призначення.

   Мешкає сім’я Бебетто у північній частині Італії за сорок кілометрів від знаменитої Венеції. Адміністративно-територіальна одиниця комуна Падова об’єднує ряд населених пунктів і налічує понад 25 тисяч населення. Місцевість вважається сільською, але тут вся інфраструктура міста. Господарі є власниками двоповерхового котеджу з усіма зручностями, мікроавтобуса, легкового автомобіля. Федеріко і Марія вправні водії і на роботу їздять власним транспортом. За їхнього сприяння авто придбала і Анничка.

   Марічка на чужині демонструє вміння працювати на землі. На четвертині сотки присадибної грядки, яка потребує від весни до осені щоденного поливу, вирощує огірки, помідори, капусту, салат, кріп, приправи для власного столу. Часто близькі та далекі сусіди заходять до слов’яночки-україночки подивитися на земельне надбання, попити кави та поласувати гуцульськими налисниками. Доброзичливість і комунікабельність господині викликають у них щиру прихильність і повагу.

   Чужина ніколи не стане рідною

   Подружжя відносить себе до пересічних громадян і зізнається, що зароблених коштів не завжди вистачає на життєві потреби і вдається до підзаробітків. Федеріко, крім основної роботи менеджера з установлення торгівельного і рекламного обладнання, у фірмі свого батька виготовляє вікна та двері. Марія тільки п’ять років має постійну роботу на фабриці модельного одягу «Ваймер мода», а по можливості виконує ремонтні та малярні роботи, наклеює шпалери, прасує білизну. Так звані вільні кошти спрямовують на покращення добробуту, відпочинок на морі, навчання дітей англійської мови.

   Приємно спостерігати, що в сім’ї панують взаємні розуміння та повага, відповідальність за майбутнє дітей. Синьйор Федеріко справляє враження турботливого господаря, якому завдячую за чудовий відпочинок на Адріатичному морі з бездоганним пляжним сервісом, поїздки до Венеції, інших пам’ятних місць, які залишили незабутні враження.

   Непомітно пролетіли два тижні гостин у далекій стороні. На прощання племінниця Марічка зізналася, що чужина ніколи не може бути рідною, як би комфортно в ній не почувався. Просила кланятися родині та всім краянам і зі сльозами на очах промовила: «Боже, Україну бережи! Господи, помилуй нас!»

Іван ТЕРЕН, 

краєзнавець, член Національної спілки журналістів України.     

Інформація
Відвідувачі, Ви так само можете залишити коментарі до даної публікації
Схожі новини:

Контакти

Редакція газети "Карпати"

Передплатний індекс: 61549

Адреса: 59100, смт.Путила,
Чернівецької області,
вул.Українська, 104.

Тел. (03738) 2-12-32, 2-14-32,
2-16-63.

E-mail: gazetakarpaty@ukr.net

Особистий кабінет