Американка Медді з минулим гуцулочки Наталі
Добавив: putyla8
Коментарів: 0
Добавлено: 2-10-2017, 11:41
Переглядів: 183

   Все таємне завжди стає явним, і ця історія – тому підтвердження. Коли на Путильщині влітку з’явилася американська родина, яка розшукувала біологічних батьків своєї прийомної доньки Медді у Дихтинці, місцеві жителі були приголомшені. Не могли зрозуміти, хто з їхніх односельців відмовився від рідної дитини. Згодом виявилося, що жінка, яка колись від усіх приховала свою вагітність, а згодом народила і покинула дитину, справді тривалий час жила у Дихтинці. Тепер Світлана В. проживає на території Киселицької сільської ради. 17-річна Медді не тримала образи на цю жінку і дуже хотіла її побачити. Тим більше, що нинішня мама Пола її підтримувала у цьому бажанні.

   Люди дружньо підтримали американську родину і допомагали організувати зустріч біологічної матері з дочкою. Проте нічого з того не вийшло. І не тому, що завадили якісь обставини, просто Світлана навідріз не захотіла зустрічатися з Медді. Мотивувала тим, що вона відмовилася від цієї дитини давно і тепер щось змінювати нема сенсу. Сусідка жінки Павліна Федюк розповідає, що разом із чоловіком намагалися вмовити її піти на зустріч. Мовляв, дитина через океан перелетіла, а Світлана тут не хоче кілька кілометрів подолати. Але марно, вона навіть не захотіла подивитися на свою доньку на фото.

   Зате Медді більше пощастило з братом Тарасом і сестрою Людмилою, які нині проживають на Івано-Франківщині. Щойно вони дізналися від перекладача, який супроводжував родину, що до них приїхала рідна сестра, відразу запросили її у гості. Поява Медді у їхньому житті стала повною несподіванкою, мама ніколи не розповідала, що у них є сестра. (За неофіційними джерелами, у Світлани була ще одна донька Михайлінка, нинішня доля якої нікому невідома). Та й їх самих не дуже охоплювала увагою і турботою. Тривалий час діти жили з батьком Юрієм, а після його смерті тітка Людмила стала опікуном дітей і замінила їм маму.

   Тарас, Людмила та Медді провели разом цілий день і за цей час настільки встигли подружитися, що навіть мовний бар’єр перестав відчуватися. Адже у рідних сердець своя, особлива, мова спілкування. Тарас охоче розповів про свою меншу сестру. Каже, що це дуже привітна і щира дівчина, лише трохи сумувала, бо не знає української мови.

Тепер у дівчинки є дві родини 

   Медді приїхала в Україну не лише щоб знайти рідних. Вона – учасниця ансамблю українського танцю «Черемош» в Міннеаполісі (штат Міннесота). Ансамбль існує та розвивається за рахунок українсько-американської молодіжної асоціації при Центрі українсько-американської спільноти. Медді танцює в колективі більше десяти років разом із дітьми та онуками українських емігрантів. Вони представляють танці лемків, гуцулів, закарпатські, морські, буковинські, волинські, полтавські та багато варіацій гопака. Юні танцюристи виступають не тільки в США, а й їздять на гастролі. Так, у 2016 році вони відкривали культурні заходи українського павільйону на Фольклорамі у Канаді. А цього року «Черемош» виступав на Міжнародному українському фестивалі у Львові.

   З дочкою приїхала в Україну прийомна мама Медді Пола Кайємберг. Поспілкуватися з нею особисто можливості у мене не було. Тому вагому допомогу надав перекладач із Києва Георгій Фортуньєв. Він люб’язно погодився перекласти запитання Полі, а її відповіді, отримані на електронну пошту – перекласти на українську мову. Так ми дізналися, що Пола завжди знала і розуміла, що одного разу доньку треба буде привезти в Україну. І від цього їй було щемко і тривожно. Адже вона взяла крихітну 19-місячну Наталю, яка важила всього 7,5 кілограма із будинку дитини в Чернівцях у 2002 році. Більше року Пола оформляла всі необхідні документи, щоб забрати дівчинку в Америку. За цей час полюбила її, як рідну. Та й її батьки з нетерпінням чекали на внучку. Наталя, яка за новими документами вже звалася Меделін, швидко звикла до нової родини, яка оточила її турботою та любов’ю. Пола з посмішкою згадує, що перше слово Медді було не «мама», а «Джо» - ім’я двоюрідного братика.

   Сімнадцять років Пола виховувала доньку і давала їй все найкраще – підтримувала у починаннях, раділа успіхам, тримала за руку у будь-якій ситуації. Але вважала справедливим, що донька має знати своїх біологічних родичів, які десь живуть в Україні. Пола каже, що Медді дуже нервувала перед цією зустріччю, бо не знала чого очікувати. Тому, коли зрозуміла, що потрібна своїм брату і сестрі, була дуже щасливою. А вирізьблена із дерева картина, яку Тарас змайстрував для сестри, стала її улюбленим предметом інтер’єру. Медді зізналася мамі, що так дивно – сумувати за людьми, яких ще донедавна не знала. Але вона справді полюбила Тараса і Людмилу, щодня спілкується з ними у Фейсбуці і мріє приїхати до України знову. А Пола відчуває себе щасливою, бо виконала обіцянку, яку дала сама собі – познайомити доньку з її родиною. І тепер вона вдвічі щасливіша, маючи близьких людей в Україні та Америці.

   Ось така історія Медді-Наталі, яка до глибини душі зворушила серця усіх, хто допомагав їй шукати рідних в Україні. Байдужою залишилася лише жінка, яка дала дівчинці життя, але не зуміла дати тепла та любові. На жаль… А може, й на щастя, хто знає…

   Людмила ФЕДЮК.

Інформація
Відвідувачі, Ви так само можете залишити коментарі до даної публікації
Схожі новини:

Контакти

Редакція газети "Карпати"

Передплатний індекс: 61549

Адреса: 59100, смт.Путила,
Чернівецької області,
вул.Українська, 104.

Тел. (03738) 2-12-32, 2-14-32,
2-16-63.

E-mail: gazetakarpaty@ukr.net

Особистий кабінет